«Я не вкрала, мені платили за законом»: позиція матері, яка витратила кошти за полоненого сина на три квартири

Повернення з полону колишнього начальника розвідки 56-ї бригади Івана Кухаря викликало сімейний конфлікт, що переріс у судову справу через нерухомість у Вінниці. Поки військовий провів у неволі понад два з половиною роки, його мати, Нінель Кащенко, отримувала грошове забезпечення та бойові виплати, які інвестувала у придбання трьох квартир, оформлених на себе. Наразі Іван Кухар готує позов до матері з вимогою переоформлення майна.

Нінель Кащенко, яка працює вчителькою музики та перебуває у декретній відпустці, наполягає на законності отриманих коштів, зазначаючи, що вони надходили відповідно до державних гарантій для сімей полонених. Вона стверджує, що не переслідувала матеріальної вигоди, а купівля житла була спрямована на забезпечення майбутнього сина після повернення. Мати також підкреслює, що конфлікт з сином пов’язаний передусім із його психологічним станом після пережитого полону і втручанням сторонніх осіб, які ускладнили їхні стосунки.

За словами Нінель, вона протягом трьох років активно шукала сина, зверталася до численних державних та міжнародних інституцій, брала участь у мітингах, а також особисто зустрічалася з представниками ООН та інших організацій з метою його звільнення. Вона підкреслює, що материнська любов була основою її дій і що нинішні непорозуміння є наслідком невирішених психологічних травм, з якими стикаються багато військовополонених після повернення.

Юридичний аспект справи коментує адвокатка Наталя Опольська, яка наголошує, що грошове забезпечення сімей полонених виплачується на законних підставах відповідно до українського законодавства. Вона пояснює, що такі кошти не є «пільгою» чи «подарунком», а державною гарантією підтримки найближчих родичів військовослужбовця. Правова оцінка подібних спорів має базуватися на нормативних актах і рішеннях військових органів, а не на емоціях чи припущеннях.

Водночас адвокатка звертає увагу на те, що повернення з полону — лише початок складного процесу реабілітації, під час якого військові залишаються особливо вразливими. Саме тому конфлікти, пов’язані з майном і фінансами, необхідно розглядати з урахуванням психологічного стану колишніх полонених, залучаючи фахівців для їхнього підтримання. Закон створений для захисту та підтримки сімей у важкі періоди, а не для посилення розбіжностей.

Нінель Кащенко зазначає, що ця історія не про гроші, а про біль, материнську любов і відповідальність суспільства перед тими, хто пройшов через полон. Вона підкреслює необхідність реальної допомоги для колишніх військових, які часто залишаються сам на сам із психологічними травмами, що може приводити до трагічних наслідків. Наразі і вона, і її син перебувають у складному емоційному стані, проте мають надію на майбутнє, підтримуючи прагнення Івана змінити життя та навчатися духовному служінню.