By 
Дівчина керує ударними дронами на фронті
Вона не просто літає – вона пілотує «пташок», вага яких із вантажем іноді сягає її власної ваги. Вінничанка Юлія прийшла в бригаду безпілотних систем без досвіду роботи з дронами. Зараз вона боронить українські землі на полі бою через об’єктив своєї «пташки».
Юлії – 22 роки. Вона поділилася, що ще з дитинства хотіла стати військовослужбовицею.
«Мені подобався адреналін, форма, зброя. Це було моє остаточне рішення», – ділиться Юлія.
Шлях до війська не був простим – поліція та нацгвардія відмовляли. Але вона подала заявку через інтернет, де її прийняла Рбпак Другий Гірсько-штурмовий Батальйон. Бригаду обирала за порадою брата, який теж військовий. Хотіла бути ближче до свого.
У підрозділі поява Юлі стала подією. Проте вона швидко довела: ні вік, ні стать не є показником кваліфікації. Поки інші сумнівалися, Юля вже тримала в руках викрутку та паяльник, опановуючи технічну сторону дронів:
«Я навіть не знала спочатку, що таке існує. Але цікавість затягнула. Хочеться вчитися і вчитися».
Сьогодні вона вже не просто літає – вона пілотує «пташок», вага яких із вантажем іноді сягає її власної ваги. А на бойових завданнях побратими іноді намагаються підстрахувати, забрати важку роботу, проте Юля стоїть на своєму: й наголошує, що хоче бути на рівні з іншими.
Командир підтверджує:
«Навіть у найважчі часи вона жодного разу не відмовилася від виїзду. Хоча, якби зробила це – ніхто б її не засудив. Вона не зупиняється: відточує одну навичку і одразу береться за наступну».
Армія змінила її характер, але не змогла стерти те дівоче, що було до війни. Вона впевнена: дівчатам в армії є місце, бо їхня уважність та акуратність іноді стають вирішальною перевагою в роботі з технологіями.
Про перемогу Юля каже просто:
«Коли все скінчиться, я першим ділом поїду до друзів та побратимів, які віддали життя за Україну. А вже потім – додому, до рідних».
Юлія в 22 роки вже точно знає ціну свободи і ціну кожного метра української землі який вона захищає через об’єктив своєї «пташки».
Comments