Жмеринчанин «Колянич» розповів, як став військовим медиком та без чого не виїжджає на евакуації поранених

У житті кожної людини є так званий переламний момент». Жмеринчанин «Колянич» відчув його ще волонтером, коли побачив жахливу аварію, але нічим не зміг допомогти. Тому й згодом пройшов курси екстреної медичної допомоги та за покликом серця став бойовим медиком у 41 окремій механізованій бригаді.

«Поворотним моментом стала ситуація на об’їзній у Харкові. Перед нами сталась аварія – злетів з траси автомобіль з військовими. Ми зупинилися, підбігли до них, і я розгубився – не знав, що робити. Потім знайшли в них аптечки, перемотали… Це для мене стало поворотним моментом, я зрозумів, що маю робити. Я звернувся до товариства Червоного хреста у своєму місті у Вінницькій області. Пройшов курс навчання, отримав в сертифікат. Отримавши базові знання, звернувся до військкомату з проханням відправити мене медиком», – розповідає «Колянич».

Це по часі співпало з формуванням 41-ої бригади.

«У нас на медичному пункті дуже гарний колектив. Контакт налагодили швидко. На даний момент колектив сформований ідеально. Дуже злагоджено та грамотно поставлена робота. Усі знають, що робити без зайвих слів, коли працюємо у парах. Тому дуже швидко все робимо», – додає боєць.

Жмеринчанин каже, що «медик – це така робота, яка допомагає людям отримати шанс і надію на те, що вони повернуться додому».

«І коли я дивлюсь на цих людей, яким ми надаємо допомогу, і після цього вони дякують, коли повертаються назад до підрозділу, це мене дуже тішить, адже вони залишаються з родинами», – зазначає військовий медик.

Він каже, що «основою кожної справи є молитва».

«Тому перед кожним виїздом, коли сідаємо за кермо автомобіля, я знімаю шапку та звертаюся до Бога, щоб він зберіг нас дорозі, зберіг людей, яким ми надаємо допомогу. Дякувати Богу, за весь час, скільки ми їздили, скільки проводили евакуацій, різні були випадки, і досить небезпечні, але Бог беріг і допомагав нам», – пояснює «Колянич».

Звертаючись до усіх, він бажає навчитися молитися, вивчити курс такмеду,

«Крім нас ніхто не зробить те, що ми повинні робити. Якщо ми не зробимо, то крім нас це ніхто не зробить», – зауважує військовий.