By 
Головний сержант одного з підрозділів 41 окремої механізованої бригади на позивний «Янкі» тривалий час жив та працював у США. Але після повномасштабного вторгнення повернувся додому – захищати Україну.
Історію бійця розповідають у 41 окремій механізованій бригаді.
До переїзду у Штати, в юності чоловік служив у спецпідрозділі «Титан», тому мав чималий досвід поводження зі зброєю. Однак, життя склалось так, що потім обрав цивільні професії – працював водієм, експедитором зварювальником, менеджером з продажів. А потім знайшов роботу за океаном.
У Сполучених Штатах Америки «Янкі» працював у компанії, яка допомагає американцям переїжджати з місця на місце. Мешкав неподалік Вашингтону.
Пригадує, що працював із декількома українцями. Чоловік вже отримав дозвіл на вільне працевлаштування у США. Збирався перевозити родину – дружину та двох дітей. Коли ж пішла мова про високу ймовірність повномасштабного вторгнення до України, неабияк стривожився.
Після нападу росіян на Україну чоловік без вагань повернувся із друзями додому. Спершу «Янкі» служив у добровольчому формуванні на Миколаївщині
«Там ми допомагали військовим, охороняли громадський порядок, розбирали завали, евакуйовували мирних людей. Трошки й партизанили», – згадує «Янкі».
З перших днів створення він служить у 41 окремій механізованій бригаді. Разом зі своїми розвідниками воював на Куп’янщині, у Часовому Ярі, Торецьку, Нью-Йорку. Брав участь й у Курській операції.
«Ми добряче потріпали ворогів. Були випадки, що виносив на собі поранених побратимів. Під час одного запеклого бою бронебійна куля влучила мені у “розгрузку”. Розтрощила автоматний магазин, але до тіла так і не дісталася! Отже, рано мені ще помирати!», – зазначає боєць.
Інколи «Янкі» розповідає побратимам про життя та працю у США. Але, водночас, розуміє, що не можна бути байдужими, коли ворог нищить ракетами й обстрілами рідний край, вбиває жінок та дітей. Тому він на службі, на своєму місці. І радить усім, хто ще не приєднався до ЗСУ, зробити це якомога швидше.
Comments