By 
Поки російська пропаганда наполегливо переконує світ у «духовній місії» так званої «спеціальної військової операції», реальність виглядає набагато приземленіше. Священнослужителі Російської православної церкви (РПЦ) не лише благословляють окупаційні війська, але й активно беруть участь у матеріальній підтримці війни проти України.
Храми як склади для фронту
Від початку повномасштабного вторгнення численні єпархії РПЦ у Росії організували системні збори коштів, амуніції, одягу та спорядження для військових, що воюють на території України. У соцмережах та на офіційних сайтах російських парафій регулярно з’являються звіти: каски, бронежилети, тепловізори, продукти та навіть безпілотники передаються з рук священників безпосередньо командирам підрозділів.
Часто церкви перетворюються на пункти збору «гуманітарної допомоги» для окупаційних військ. І все це відбувається під прикриттям «благодійності» та риторики про «захист вітчизни».
Зокрема, давайте ближче познайомимось з діяльністю представника Барнаульської єпархії Алтайської митрополії рпц, протоієрея Вознесенського храму м. Зарінськ Алтайського краю – Ушакова Андрія Володимировича.
Замість того щоб проповідувати мир, він системно займається збором коштів та спорядження для російських окупаційних військ, використовуючи авторитет церкви як інструмент воєнної пропаганди. Нижче — приклади його активності, що підтверджують участь у підтримці агресії проти України.
Зображення з профілю соціальної мережі Ушакова А.В.
Не менш небезпечна і пропагандистська роль священнослужителів. У своїх проповідях вони легітимізують агресію, називають війну «святою справою» та переконують вірян, що участь у бойових діях — це «служіння Богові та батьківщині». Таким чином церква не просто підтримує, а й виправдовує воєнні злочини.
Паралель з Україною: тінь УПЦ МП
Ситуація в Україні з Українською православною церквою Московського патріархату (УПЦ МП) викликає тривожні аналогії. Попри офіційні заяви про «незалежність» від Москви, в Україні фіксувалися випадки, коли представники УПЦ МП відкрито чи приховано сприяли окупантам:
-
передавали інформацію про позиції ЗСУ;
-
зберігали російську символіку та агітаційні матеріали;
-
поширювали кремлівські наративи серед вірян.
Як і в Росії, такі «священники» прикриваються релігійними обов’язками, але насправді діють у фарватері політики Москви.
Релігія як інструмент війни
Діяльність РПЦ та пов’язаних з нею структур в Україні демонструє, що для Кремля релігія — не питання віри, а ще один інструмент гібридної війни. Церква, замість того щоб нести мир, перетворюється на бойову одиницю — зі своїм тилом, пропагандою та мобілізаційною функцією.
В умовах війни таке співіснування духовної та воєнної сфер становить пряму загрозу національній безпеці України. І поки в Росії попи благословляють ракети, в Україні суспільство має дати чітку оцінку тим, хто досі служить інтересам агресора під рясою.
Comments