Їх убила росія. Імена та історії загиблих внаслідок обстрілу Вінниці 14 липня

14 липня 2022 року Вінниця зазнала жахливого ракетного удару з боку російських військ, який уразив центр міста — площу Перемоги. Внаслідок обстрілу загинуло щонайменше 29 людей, серед них і діти. Ця трагедія залишила глибокий слід у серцях вінничан і всієї України.

Ракетний удар припав на людне місце у розпал дня, коли містяни займалися повсякденними справами. Спочатку офіційно повідомляли про 23 загиблих на місці та двох померлих у лікарні. Згодом кількість жертв зросла. Серед загиблих — 25 осіб, серед яких троє дітей, віком від 4 до 8 років. Історії кожного з них — це життя, яке було передчасно обірване агресією.

Серед загиблих — чотирирічна Ліза Дмитрієва, яка разом із матір’ю поверталася з логопедичного заняття; восьмирічний Кирило Пяхін, який приїхав до Вінниці з Херсона; лікарка-стоматолог Вікторія Рекута з семирічним сином Максимом; молоді працівниці банку, які опинилися у будівлі під час вибуху; волонтер і військовий Володимир Даценко, який підтримував оборону міста; а також багато інших — студентка, вчителька, менеджери, підприємці, які планували свої справи і мріяли про майбутнє. Їхні імена та обличчя стали символом трагедії, що вразила всю країну.

Окрім численних смертей, багато людей отримали важкі поранення. Серед них був дитячий невролог Павло Ковальчук, який після тривалих боїв за життя помер у серпні 2022 року, не змігши подолати опіки, отримані під час того ж обстрілу. Також повідомлялося про складний стан інших постраждалих, частина з яких залишилися інвалідами.

Місце трагедії у Вінниці увічнили встановленням Стели пам’яті, на якій зображено 29 голубів, що символізують душі загиблих. Щороку в День жалоби згадують кожного з них, нагадуючи, що за цифрами стоять реальні людські історії, сім’ї та мрії. Російський обстріл забрав життя мирних мешканців, що стало ще одним свідченням жорстокості війни, що триває на українській землі.

У Вінниці і надалі вшановують пам’ять загиблих, а рідні та друзі намагаються зберегти світлу пам’ять про своїх близьких. Ця трагедія стала нагадуванням про ціну миру і необхідність протистояння агресору.