By 
За останні два роки частка жінок-офіцерок у Збройних Силах України зросла з 4% до 21%. Про це повідомила радниця з гендерних питань Генерального штабу ЗСУ Оксана Григор’єва. Це не просто цифри — це показник реальних змін у війську і в суспільстві.
Ще кілька років тому жінку у військовій формі на командній посаді сприймали як виняток. Сьогодні — це реальність. Молоді офіцерки, які отримали первинні звання ще з 2019 року, пройшли службу, бойовий шлях і вже мають звання капітанів і майорів. Вони командують взводами, ротами, батальйонами і навіть військовими частинами.
Цей ріст став особливо помітним після початку повномасштабного вторгнення. Коли країна опинилася під загрозою знищення, жінки не сховалися. Вони не чекали, що «хтось інший» має воювати. Вони прийшли — і взяли відповідальність.
Сьогодні в Повітряних Силах є командирка військової частини. У ТРО — командирка батальйону. І це вже не символічні посади. Це управління людьми, бойовими завданнями, ризиками і рішеннями, від яких залежать життя.
І тут виникає незручне питання.
👉 Якщо жінки можуть воювати, командувати і брати на себе відповідальність — чому частина чоловіків ховається?
👉 Якщо жінки не бояться фронту — чому дехто боїться повістки?
Так, у війську досі є стереотипи. Так, жінкам часто складніше пробитися до керівних посад. Але навіть попри це вони вже довели: ефективність не має статі. Є дисципліна, підготовка, мотивація і готовність діяти.
ЗСУ сьогодні — це не «м’ясо», не бездумна мобілізація і не хаос. Це армія, де можна обрати спеціальність, пройти навчання, рости, командувати і бути корисним. І жінки це довели на практиці.
Ця статистика — не лише про рівність. Вона про відповідальність. Про те, що країну захищають не «обрані», а ті, хто не тікає.
🇺🇦 Якщо жінки воюють і командують —
то чоловікам точно не личить ховатися.
Захист держави — це не про страх.
Це про вибір.
Comments