Як музикант і бізнесмен з Вінниці став воїном, отримав поранення та не втратив усмішки

Історія захисника, який отримав поранення але не втратив віри і любові до рідної землі

У Військовій частині 3008 Національної гвардії України розповіли історію про захисника, добровольця, який став на захист рідної землі, щоб ворог не дібрався до Вінниці.

«Коли на тебе вперше падає полум’я війни – усе стає простим і важким. Страх зникає, залишається вибір. Мій позивний Мажор. Мені 38. До служби мав музичну освіту, працював у фермерському бізнесі. Пішов у військо за покликом серця. По нам зробили чотири скиди з дрона, але я живий. Я завжди на позитиві – тому й Мажор», – розповідає стрілець, старший солдат вінницького підрозділу Нацгвардії.

У 2022 році він із братом прийшов у ТЦК. Черга була величезна. Спробували ТРО – простояли три доби. Брата взяли в артилерію, його – ні, через проблеми зі спиною. Тоді він волонтерив, бо хотів бути корисним.

У військовій частині кажуть, що у 2023 році  чоловік отримав повістку і без вагань став до служби. Навчання було складним.

«Прийшов 117 кг, вийшов 87. Кожна вправа – як нота, ловив ритм», – пригадує Мажор.

Після злагодження підрозділ вирушив на Запорізький напрямок.

«Перший бій – як перший акорд. Страшно, але іншого шляху нема. Служив у мінометній групі, бував і в штурмовій. Комунікація – як у музиці, без неї хаос», – ділиться він.

Три місяці гвардійці тримали позиції. Одним із найскладніших став вихід після бою.

«Винесли поранених і почали відходити. Нас наздогнали дрони. Було чотири скиди. Я наклав собі турнікети, зробив усе, що треба. Група евака була недалеко – швидко забрали. Важив у спорядженні понад 120 кг, але хлопці змогли винести. Дуже їм вдячний», – розповідає нацгвардієць.

Поранення він отримав у грудні 2023 року. У тілі було понад двадцять осколків, позаду кілька операцій, лікування триває.

«Реабілітація – це голоси рідних і сміх доньки. Допомагає спорт: стрільба з лука, дартс, шашки. Це додає позитиву і дає відчуття, що про поранених пам’ятають», – каже Мажор.

Його опора – дружина Альона та донька Арінка.

«Арінка каже: «Мій тато – військовий». Я служу заради них. Щоб у Вінниці не було війни. Щоб не повторилось те, що було в Бахмуті чи Бучі. Не щодня геройство. Часто – буденність. Але кожен день – вклад у перемогу», – ділиться гвардієць.

Бути воїном України – це про відповідальність і любов до родини та країни. Мажор усміхається і каже: сила – у простих людях, які роблять вибір захищати свою землю.