Від будівництва — до бойових позицій. Боєць «Шайба» про війну, поранення і головну мотивацію

До великої війни він будував будинки. Тепер — будує оборону.
Боєць з позивним «Шайба» служить у 170 окремому батальйоні 120 окремої бригади Сил тероборони ЗСУ. До армії був столяром, бригадиром на заводі, розвивався в професії, будував плани — зовсім мирні. Та вранці 24 лютого 2022 року все змінилось.

«Мої діти зайшли в кімнату і сказали, що по Україні випустили ракети. Одразу пішов до військомату. Я не міг сидіти вдома. Моя мотивація — це моя сім’я. Я розумів: краще зупинити ворога зараз, ніж чекати, поки він прийде в мій дім», — згадує воїн.

👊 Пліч-о-пліч з тими, кого знав усе життя

Коли почалось формування батальйону, «Шайба» став до строю разом із земляками — людьми, з якими працював, жив поруч, спілкувався до війни. Всі вони обрали не мовчати, не тікати, а захищати.

«Місцеві чоловіки спершу вивозили родини, а тоді повертались і долучались до батальйону. Це було показово: ніхто не змушував — вони самі. Ми охороняли мости, стояли на блокпостах у різних областях. Люди допомагали, підбадьорювали. Всі розуміли, що ця війна — не чиясь чужа. Вона про нас», — розповідає «Шайба».

🔥 Бойове хрещення — Попасна. А далі — Бахмут

Перший справжній бій — на Луганщині, у Попасній. Було гаряче, але підрозділ вийшов без втрат. А от у Бахмуті ситуація була зовсім інакша: бої на лічені метри, безперервні атаки, робота вагнерівців.

«Ми були в одній хаті, ворог — у сусідній. Бої були за три-п’ять метрів. Уночі — ще важче. Стріляв туди, де бачив спалахи від ворожих пострілів. У тому бою мене поранило — куля в ногу. Вибратись з оточення допомогли прикордонники. Їхній РПГ нам дуже врятував життя».

Але навіть після важкого поранення «Шайба» не залишив фронт. Після реабілітації повернувся — вже на Лиманський напрямок. Там знову бої, знову Шторм Z, знову міни, знову втримані позиції.

«Ми ходили по мінних полях, шукали позиції, входили в бої одразу. Але тримались. Тому що якби не ми — хто б це зробив?»

💬 Чому він досі на фронті? І чому інші мають приєднатися?

«Служба — це не лише зброя. Це відповідальність. Хтось тримає кулемет, хтось несе воду, хтось — боєкомплект. І всі однаково важливі. Якби не ті, хто ризикував життям, щоб принести нам набої, ми б не протримались. На війні потрібен кожен — з руками, з головою, з серцем», — переконаний «Шайба».

Його історія — це приклад справжньої мотивації, яка не з книжок і не з плакатів. Це мотивація зсередини: захистити родину, побратимів, країну. Не чекати біди — зустріти її на підході.

«Хто вагається — просто уявіть: що ви зробите, коли ворог опиниться на порозі вашого будинку? На вашому городі? У кімнаті, де сплять ваші діти? Я не чекав. І не шкодую. Це моя країна. І я її захищаю», — каже боєць.

🏡 Його мрія — дуже проста

Після Перемоги «Шайба» хоче добудувати свій дім, порибалити, пожити у спокої. Він вірить, що цей день прийде. Але для цього хтось має боротися вже сьогодні.

👉 Якщо ти сумніваєшся — згадай таких людей, як «Шайба».
Вони — не супергерої з фільмів. Це наші земляки. Люди, які просто не відступили.
І саме тому ми досі стоїмо.

🇺🇦 Приєднуйся до Сил оборони. Зроби свій внесок у Перемогу.
Бо ця війна — не лише про зброю. Це війна за життя.

📌 120 окрема бригада Сил тероборони ЗСУ
Твоя Сила — потрібна Україні.