По нас і “гради” працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…

Боєць із Закарпаття: від піхотинця до оператора дрона. Історія Дмитра, який добровільно став на захист України

26-річний Дмитро зі Сваляви не чекав мобілізаційної повістки. 25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення, він самостійно прийшов у військкомат і вступив до лав 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. До війни хлопець працював на заводі електроніки в Мукачеві, але не зміг залишитися осторонь, коли настав час захищати країну.

Спершу Дмитро потрапив до штурмової роти, де виконував завдання піхотинця. Згодом його перевели у мінометну батарею, де він опанував кілька спеціальностей — від навідника до командира міномета. Разом із побратимами він підтримував піхоту в найважливіші моменти бою. Один із випадків на Херсонщині запам’ятався особливо: влучним вогнем їхній розрахунок знищив ворожий танк.

Пізніше воїн здобув ще одну спеціальність — оператора безпілотника. Тепер він виявляє цілі та коригує артилерію. «Де я був ефективнішим? Напевно, у мінометах. Але й робота з дронами потрібна не менше. Це сучасна війна, і треба вміти робити різне», — каже Дмитро.

За час служби він встиг побувати на трьох посадах — піхотинець, мінометник, оператор БПЛА. Та головне — він завжди залишався поруч із побратимами, готовий прикрити й підтримати. Саме це, за словами бійця, допомагає вистояти й долати труднощі.

Окремо Дмитро згадує свого командира — старшого лейтенанта Володимира Лободюка, який загинув у бою й посмертно отримав звання Героя України. «Він був справжнім командиром і водночас другом для всіх нас. Його пам’ять мотивує не здаватися йти вперед», — каже боєць.

У короткій відпустці Дмитро встиг побачити рідних і вирішити побутові справи. Там, удома, його завжди чекає сім’я та дівчина, заради яких він воює. «Ми ще все надолужимо після перемоги», — усміхається він.

За відвагу та ефективність у боях Дмитро вже відзначений нагородами Міністерства оборони: Залізним Хрестом, Хрестом ракетних військ і артилерії, а також пам’ятною монетою від своєї 128-ї бригади.

Його історія — це приклад для тих, хто вагається. Україна потребує воїнів, які готові взяти відповідальність і стати на захист близьких та країни. Дмитро пішов добровільно, і сьогодні його шлях доводить: навіть одна людина може змінити дуже багато.