“Партія ухилянтів”: електорат, про який не прийнято говорити

Поки Україна вже четвертий рік живе у стані повномасштабної війни, багато хто очікує посилення умовної «партії яструбів» — сил, що виступають за безкомпромісну оборону, суверенітет і національну мобілізацію. Її символами стали Валерій Залужний, Кирило Буданов та численні ветерани.

І справді, в країні, де понад мільйон громадян носять військову форму, зростання впливу цієї групи виглядає закономірним. Але в цій картині є один великий «слон у кімнаті», якого воліють не помічати.

🎭 Хто такі «ухилянти»?

Йдеться не про кожного чоловіка в тилу. Є ті, хто працює в критичній інфраструктурі, служить в оборонці чи стоїть на обліку ТЦК. Але за офіційними оцінками, понад 6 мільйонів громадян не повідомили своїх даних до територіальних центрів комплектування. Це — величезна, латентна група, яка потенційно вже стала електоральною силою.

📌 Запит не на війну, а на виправдання

Ключовий запит цієї групи — не перемога і не навіть мир, а самовиправдання. Людина хоче домовитись із власною совістю, уникнути внутрішнього конфлікту та перетворити свою модель поведінки на «норму».

Тому в публічному просторі з’являються тези:

• «Спочатку хай ідуть депутати»

• «ЗСУ воює м’ясом»

• «У країні диктатура»

• «Ветерани неадекватні»

Це — не позиція, а індульгенція. Це спосіб сказати: я не винен, винні Інші.

📢 Військовий — ворог зручного світу

Фронтовий досвід — це легітимність. Це право говорити від імені країни, яка воює. Але для того, хто ухилився, це — виклик. Тому людей у пікселі треба знецінити:

• «Ряджений»

• «Пішов по гроші»

• «Шукає чоловіка»

• «Хоче в політику»

Це стратегія захисту. Якщо не можеш конкурувати на рівних — знищ моральний авторитет суперника.

🗳 Політична боротьба вже почалась

Політики не сліпі. Вони бачать: ця аудиторія шукає лідера, який скаже їй те, що вона хоче почути.

• Арестович дає поради, як «ставити на місце» ветеранів

• Гнап стверджує, що сучасна війна не потребує солдатів

• Гончаренко пропонує скасувати мобілізацію й перейти на добровольців

Кожен із них пропонує не рішення, а виправдання. Бо голоси не пахнуть.

🎯 Ідентичність через ворога

«Партія ухилянтів» отримує форму лише тоді, коли має ворога. Ним стають ТЦК, військові, прихильники боротьби до перемоги. Ті, хто нагадує, що війна — не вибір, а необхідність. І ця група голосно кричить про мир, не згадуючи, що перемир’я не хоче саме Кремль.

📉 Вибір між легітимністю й виправданням

Україна стоїть на роздоріжжі. З одного боку — ті, хто воює і знає ціну миру. З іншого — ті, хто боїться пікселю, але хоче почуватися морально чистим. І політична боротьба за їхні голоси вже почалась.

Ті, хто пропонують самовиправдання, — виграють. Але це буде не перемога, а поразка у війні за цінності.