By 
Днями Польща призначила 11 липня Днем пам’яті «жертв геноциду, вчиненого Організацією українських націоналістів та Українською повстанською армією на східних землях Другої Польської Республіки». Саме таке формулювання використане на афіші із запрошенням взяти участь у мітингу, який нібито відбудеться на пл. Кропивницького у Львові. На афіші зображений маленький хлопчик із квіткою в руках та вказаний напис польською – Wołyn Pamiętamy 1943 (Пам’ятаємо Волинь 1943).
Яка головна мета цього фейку? Чи йдеться про спробу розпалити ворожнечу між українцями та поляками?
Не те щоб розпалити ворожнечу, а радше щоб підкинути аргументів тим, хто вже вороже налаштований до цієї ситуації. За словами Міністра культури та стратегічних комунікацій України Миколи Точицького, фейк спрямований на підрив історичного конструктивного діалогу між Україною та Польщею. Росіяни хотіли би, щоб цей фейк поширювався від людини до людини, серед тих, кому ця тема знайома і кого вона безпосередньо зачіпає.
Україна та Польща зараз є ключовими партнерами, особливо на тлі повномасштабної війни росії проти України. Польща надає значну військову, гуманітарну та політичну підтримку Україні. Тому будь-яка спроба посіяти зерна розбрату між нашими країнами слугує інтересам ворогів, насамперед росії, яка прагне послабити єдність Європи та ізолювати Україну.
— Чому фейк був спрямований саме на польську авдиторію? Як часто російська пропаганда використовує наративи, пов’язані з польсько-українськими відносинами?
Очевидно, що фейк був спрямований саме на польську авдиторію, оскільки сама тема Волинської трагедії безпосередньо стосується поляків. Ексгумація останків жертв є надзвичайно важливою темою для польського суспільства. Фейк про нібито зупинку цих робіт безпосередньо зачіпає пам’ять про польських загиблих і може викликати сильне обурення, розчарування або відчуття неповаги з боку України. Мовляв, Україна не дотримується домовленостей.
Щодо Волинської трагедії – то росіяни дійсно часто паразитують на цій темі. Згадайте хоча би мем із державним зрадником Олегом Царьовим, який не в лад апелював до “Валинскай рєзні”. Він так це називає. А це було ще 11 років тому. Проте, як бачите, ця тема й досі серед інструментів російської пропаганди.
Російська пропаганда взагалі намагається використати будь-яку тему, яка сприятиме розколу відносин між поляками та українцями. Загалом це не єдина тема, якою оперують російські пропагандисти та їхні посіпаки як серед українців, так і серед поляків. Є ще кілька тем, якими росія намагається маніпулювати. Наприклад, російська пропаганда часто намагається розпалити суперечки щодо історичних постатей, таких як Степан Бандера, якого в Україні вважають героєм, а в Польщі – неоднозначною фігурою. Також, росія використовує тему українських біженців у Польщі, стверджуючи, що вони створюють проблеми для місцевого населення. У перспективі це може призвести до послаблення підтримки України з боку польського уряду та суспільства. Якщо ми не будемо грамотно протидіяти дезінформації та таким от інформаційним вкидам.
— За якими ознаками звичайний користувач може визначити, що це фейк? Які рекомендації?
У цьому випадку звичайним користувачам найперше слід звертати увагу, де саме поширюють інформацію. Офіційні рішення та документи завжди публікуються на офіційних державних ресурсах. Тому перевірте, де опублікований текст. Це офіційний сайт міністерства, державна установа, чи відоме, надійне ЗМІ? Або ж це якась маловідома група в соцмережах, анонімний Telegram-канал, чи підозрілий вебсайт? Кому вірити — відповідь очевидна.
А серед прикладів успішної взаємодії України та Польщі вказана спільна протидія провокаціям та протидія дезінформаційній атаці щодо фейкових відомостей про нібито скасування українською стороною дозволу на проведення робіт на території колишнього с. Пужники. Аналогічна інформація розміщена й на сайті польського Міністерство культури та національної спадщини.
Comments