By 
Шістдесят років тому Вінниця переживала масштабні зміни, які визначили її подальший розвиток як важливого індустріального, культурного та освітнього центру Поділля. У 1966 році місто активно будувалося, модернізувалося і змінювало свій вигляд, перетворюючись із провінційного містечка на сучасне обласне місто.
Однією з ключових подій того часу стало відкриття нового телецентру, що ознаменувало початок ери телебачення у Вінниці. Містяни почали масово купувати чорно-білі телевізори моделей «Огонек» та «Рекорд», що стало символом технічного прогресу. Вулицями центральної Соборної (тоді Леніна) курсував новий трамвайний автопарк із німецьких вагонів Gotha, які місто отримало з Німеччини, забезпечуючи комфортний та популярний транспорт для вінничан.
Водночас розвивалась потужна індустріальна база міста. На повну потужність працювали хімічний завод, завод тракторних агрегатів та інструментальний завод, які забезпечували роботою тисячі вінничан і формували економічний фундамент міста. У 1966 році активно будувалися перші панельні п’ятиповерхівки — так звані «хрущовки» на околиці міста, у Вишеньці, що ставало новим житловим мікрорайоном із власною інфраструктурою: школами, дитячими садками та магазинами. Планувалося створити там автономне «місто в місті», а також штучне Вишенське озеро, яке утворили, перекривши річку дамбою.
Архітектурно центр Вінниці 1960-х років поєднував старі єврейські квартали та нові радянські будівлі. Зокрема, зникали історичні прибуткові будинки та квартали Нижньої Єрусалимки, поступаючись місцем монументальним адміністративним спорудам. Водночас унікальні архітектурні пам’ятки, як-от готель «Савой» та будинки з атлантами на фасадах, зберігалися, хоча часто їх перші поверхи переобладнували під радянські установи.
Вінниця також зміцнювала статус освітнього центру регіону. У 1966 році на Вишеньці почали активно розвивати Вінницький філіал Київського політехнічного інституту, який згодом став Національним технічним університетом. Тут будували перші навчальні корпуси та гуртожитки, готуючи інженерні кадри. Педагогічний інститут (нині ВДПУ) залишався осередком гуманітарної освіти, а Вінницький медичний інститут імені Миколи Пирогова вже тоді мав всесоюзний статус і славу престижного вишу.
Промисловий розвиток супроводжувався і культурним життям. У Центральному парку діяв популярний танцювальний майданчик «Клітка», де молодь збиралася на вечірки під живу музику. Вулиця Соборна ставала місцем вечірніх прогулянок молоді, а кінозали міста були переповнені глядачами, які мали змогу дивитися як радянські, так і зарубіжні фільми. Літні дні вінничани проводили на пляжі «Хімік» на Замості, а прогулянка на швидкісному катері «Ракета» по Південному Бугу вважалася особливим задоволенням.
Таким чином, 1966 рік став для Вінниці часом стрімких змін та розвитку, що заклали основу сучасного міста з його індустріальним потенціалом, освітніми закладами та культурним життям. Ця епоха залишила помітний слід у вигляді архітектурних пам’яток, нових мікрорайонів та інфраструктури, яка й сьогодні формує обличчя Вінниці.
Comments