Полювання на підлітків: як через месенджери дітей втягують у злочини

Окрема й особливо цинічна лінія сучасної гібридної війни — цілеспрямована робота з неповнолітніми. За останній час фіксується дедалі більше випадків, коли куратори з Росія шукають саме підлітків, виходять на них через месенджери та соцмережі й поступово втягують у протиправну діяльність. Причина проста: молодий вік, нестійка психіка, брак життєвого досвіду і віра в те, що «нічого серйозного не буде».

Починається все максимально буденно. Дитині пише незнайомець або додають у «цікавий чат». Розмова може виглядати дружньою, жартівливою, навіть турботливою. Спершу — меми, ігри, «спільні інтереси», іноді розмови про гроші та «можливості заробітку». Ніхто не говорить одразу про підпали чи диверсії. Навпаки — формується довіра, відчуття причетності до «закритої компанії» або «таємної справи».

Далі починається другий етап — дрібні прохання. Сфотографувати будівлю, зняти відео, подивитися, чи є охорона, «просто пройтися поруч». Усе подається як гра або квест. Підлітка переконують, що це абсолютно безпечно, що так роблять «усі», і що відповідальності немає. Часто додають елемент винагороди — обіцяють гроші, донат у грі, новий гаджет або «репутацію» в чаті.

Коли дитина зробила перший крок, починається найнебезпечніше. Куратори отримують матеріали й переходять до тиску. З’являється шантаж: «у нас є твої фото», «ми знаємо, де ти живеш», «якщо відмовишся — відправимо все батькам або поліції». Саме на цьому етапі багато підлітків ламаються. Страх, сором і нерозуміння, до кого звернутися, штовхають їх далі — до реальних підпалів, псування майна, участі в диверсіях.

Важливо усвідомити: для цих людей неповнолітній — не «дитина», а інструмент. Їх не цікавить доля виконавця, його майбутнє чи безпека. Вони свідомо підштовхують дітей до злочинів, знаючи, що наслідки будуть тяжкими. Навіть якщо відповідальність пом’якшена через вік, це все одно зламані життя, травма, суди й клеймо на роки вперед.

Окремо варто сказати про ілюзію анонімності. Підліткам часто здається, що інтернет «все сховає». Насправді ж цифрові сліди залишаються, і в момент, коли справа доходить до розслідування, анонімність зникає. А ось «куратори» — навпаки. Вони стирають акаунти, міняють ніки й зникають, залишаючи дитину сам на сам із проблемами.

Це не «пустощі» і не «підлітковий бунт». Це продумана схема втягування, яка використовує довіру, страх і незнання. Саме тому надзвичайно важливо, щоб дорослі говорили з дітьми про ці ризики. Пояснювали, що будь-які анонімні завдання, пов’язані з фото об’єктів, підпалами чи «секретними дорученнями», — це небезпека. Що у разі погроз або шантажу потрібно не мовчати, а звертатися по допомогу.

Захистити підлітків можна лише увагою і відкритою розмовою. Ворог робить ставку на тишу й страх. Наш захист — у поінформованості й довірі. Якщо зупинити втягування на ранньому етапі, можна врятувати не одну долю.